Про нас   Новини   Інтерв'ю   Галерея   Контакти   Форум

НОВИКОВ Сергій Петрович

НОВИКОВ Сергій Петрович

          Народився 1949 року в Києві, закінчив Київський інститут фізкультури, нині живе в Москві.

          Коли Сергія Новикова запросили до збірної команди країни, він навіть з-поміж ровесників, молодих дзюдоїстів, вирізнявся статечністю, вмінням згуртувати навколо себе хлопців. І що цікаво: він аж ніяк не скидався на тих велетів, з якими асоціюються наші уявлення про чудо-богатирів важкої ваги. Стрункий, підтягнутий, без грама жиру, Сергій обрав для себе девіз: “Техніка перемагає силу!”

          Досвідчені фахівці відзивалися про нього так: “У нього блискавична реакція”; “Умить схоплює хід поєдинку”; “Думаючий борець”. Вони не помилялися. Так, Сергій справді належав до тих спортсменів, які вирізнялися широкою ерудицією, науковим підходом до тренувань, високою відповідальністю за себе і за своїх побратимів, відчуттям обов’язку.

          За визнанням самого Сергія, він сформувався як спортсмен і людина під великим впливом тренера — Ярослава Івановича Волощука. Учасник Вітчизняної війни, який від початку й до кінця перебував у діючій армії, зазнав кілька поранень у боях з німцями, Ярослав Іванович став тренером за велінням серця: він жадав плекати учнів сильних духом, стійких, справжніх чемпіонів, таких, яким і сам донедавна був.

          Уже на перших заняттях тренера неабияк вразила одна риса в характері Сергія — виняткова наполегливість. Навіть після виснажливих тренувань він лишався в залі і, скажімо, вправлявся зі штангою, від підходу чимраз збільшуючи вагу. А “крихкість” Сергія, його статурність давали йому змогу продуктивно вивчати найскладніші технічні прийоми.

          Природа обдарувала Сергія ще одним рідкісним хистом: він миттєво вгадував наміри суперників. Трохи повільний, обережний, він звичайно першим не починав атаку. Та тільки-но він інтуїтивно відчував, який прийом хоче застосувати суперник, одразу ж вибухала блискавична реакція, і борець невідпорно атакував.

          Він досить швидко здобув визнання на чемпіонатах країни з боротьби самбо. Наймогутніші суперники не могли встояти проти потужних, майстерних атак киянина. 1971 року Сергій переміг на Спартакіаді країни у важкій вазі, а ще через рік — на першому в історії самбо чемпіонаті Європи.

          Незабаром Сергій Новиков, як і багато інших наших самбістів, пережив чудесну метаморфозу: став також дзюдоїстом. Раніше дзюдо не культивували в нашій країні. Та ось 1972 року в нас було створено федерацію дзюдо. І наші кращі самбісти почали виступати в змаганнях по дзюдо на міжнародних аренах. Новикову також запропонували випробувати свої потенційні можливості в іншому, але вельми близькому виді боротьби. 1973 р. він досить вдало дебютував на європейському татамі, одразу добився блискучого успіху — виграв золоту медаль. Порадившись із тренером, Сергій поклав собі остаточно стати дзюдоїстом.

          Важко, дуже важко було нашим борцям виступати на чемпіонатах світу. Адже родоначальники дзюдо, японці, створили оригінальні методики тренувань і досягли в своєму національному виді спорту справжньої віртуозності. Коли Сергієві пощастило виграти срібну медаль на світовій першості 1975 р., він твердо вирішив, що в олімпійському Монреалі має бути першим. І його мрія збулася. На XXI Олімпійських іграх у Монреалі Сергій Новиков переміг у фінальному поєдинку Цуміо Енде — досвідченого, уславленого японського борця.

          Олімпійська золота медаль — це була гідна винагорода київському динамівцю, великому трудареві на спортивній ниві.

Повернутися
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

» Спортивний комі...

» Міністерство мо...

» Національний ол...

» Федерація біатл...

» Федерація сучас...

 
 

» Спортивний комі...

» Веслування на б...

» Федерація вело...

» Дзюдо України і...

» Союз гирьового ...